Патріотичне виховання

Патріотичне виховання завжди було складовою частиною навчально-виховного процесу в школі. Зміст цієї роботи відповідав тій соціально-політичній системі, яка панувала на той історичний час, у якому формувалися погляди, переконання підростаючого покоління. Проте разом з державною концепцією існувала традиційна національна доктрина   патріотичного виховання, яка зберігалася народом, і ніякі примуси з боку влади не витруїли її з свідомості людей.

     Поняття національна свідомість вживається на означення розуміння кожною особистістю, усім народом багатогранних аспектів свого національного буття – в минулому, сьогоденні і майбутньому. Зміст цього поняття розкриває численні проблеми походження і становлення нації, питання розвитку рідної мови, мистецтва, культури, духовності, державності. Національна свідомість створює умови для глибокого розуміння потреб, інтересів свого народу на всіх етапах його історичного розвитку. Національна свідомість особистості сприяє глибшому осмисленню нею успіхів і невдач, визначенню цілей і завдань, реалізація яких спрямована на досягнення віковічних мрій, надій і сподівань рідного народу.

     Національна самосвідомість народу – це відносно стійка система уявлень, понять про себе, свою культурно-історичну самобутність, особливості свого світовідчуття і світорозуміння, мислення, емоцій, волі, практичної діяльності тощо [5].

     Завдяки національній самосвідомості особистість глибше розуміє свій народ, його історію, культуру і духовність, а також свої якості, здібності й можливості, виробляє основні напрямки своєї діяльності, визначає й успішно утверджує свою життєву позицію.

     Дослідження проблем формування національної свідомості і самосвідомості молоді в останні роки свідчать, що одночасно із докорінними зрушеннями в суспільстві відбуваються й помітні зміни в системі виховання.

 Актуальність дослідження впливу цієї проблеми незаперечна.  Важлива роль у вихованні національно-свідомих громадян належить навчальним закладам. Адже

основна їх функція – соціалізація майбутнього громадянина України. Засобами формування національної самосвідомості в нашому навчальному закладі є, насамперед, різні навчальні дисципліни, особливо такі, як мова, література, історія, українознавство, знайомство з якими збагачує духовний світ особистості, формує найяскравіші риси громадянина, інтелігента, представника свого народу. Бібліотека також має важливе значення у формуванні національної самосвідомості учнів. Масові заходи, які ми проводимо, направлені на вшанування наших предків, родинні традиції, історичні події, виховання ввічливості, ґречності, шанобливості, поваги до старших, стимулюють національне пробудження, відродження громадянського сумління і національного обов’язку.

     Як виховати національно-свідомих громадян, позбутися комплексу національної неповноцінності, непевності, байдужості, запобігти національному нігілізмові? Відповіді на ці животрепетні питання шукали українські мислителі, письменники і громадські діячі, прагнучи перетворити національне із сфери теоретичної свідомості у практичну реальність. І. Франко ще у 1905 році сформулював ще першочергове дійове завдання для української інтелігенції: «створити із величезної етнічної маси українського народу українську націю, цільний культурний організм, здатний для самостійного культурного та політичного життя». Сучасні дослідники української культури(Л. Новиченко, В. Русанівський, П. Толочко, Ю. Римаренко та інші вчені), визначаючи солідне підґрунтя для національного виховання, підкреслюють, що відтворення неподільності української культури, як цілісної системи – тривалий, але неминучий етап на шляху її відродження.

     «У нинішній ситуації перед кожним учнем можна поставити таке запитання: Хто ти є на українській землі – господар, гість чи ворог? Якщо ти не підтримуєш Україну, не захищаєш її честь, матеріальні, культурні надання, природні ресурси, саму природу, землю, воду, повітря, – ти не патріот України».